Що таке корпоративна соціальна відповідальність бізнесу для Вас?
Чому ви і Ваша команда вирішили вжити заходів у цій галузі?
Я думаю, що скільки людей, стільки і відповідей. І хоча я знаю визначення корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, я найчастіше стикаюся з трьома ситуаціями, які показують, наскільки по-різному її значення може бути сприйняте.
Ситуація 1.
Співробітники кажуть, що необхідно впровадити заходи соціальної відповідальності бізнесу, тому що це виглядає добре. Отже, ми придумуємо. Чому б нам не посадити дерева перед заводом? Ми зробимо кілька знімків, розмістимо їх в соціальних мережах. Всі навколо роблять це, так що давайте зробимо і ми! Це порожнє кліше, яке не має і не матиме суттєвої цінності.
Ситуація 2.
Маркетинг говорить, що це те, що повинно бути зроблено, це потреба, створена цим відділом, і що це добре працює. Маркетологи вибирають відповідну для стратегії область, яку вони підтримують, і, на їхню думку, це добре, тому що так показують лайки. Це прагматична потреба, яка, однак, не виникає з будь-яких цінностей. Ці цінності ідентифікуються пізніше. І якось все йде, хоча ніхто в це до кінця не вірить.
Ситуація 3
Цінності і певна форма громадянської сміливості та відповідальності лежать в основі створення компанії, бренду, продукту, послуги. І ця цінність йде разом зі стратегією в тандемі. Вона вписується в неї природно, невимушено. Співробітники, які працюють в компанії знають з першої співбесіди, що цінності – це не кліше або прагматизм, а ДНК організації. І організація пишається цим. І це перекладається в стратегію (а не тільки в маркетинг). Це важливий елемент цієї стратегії. Без неї організація здається неповною. І з нею вона являє собою цінність, реальну цінність, яку можуть зрозуміти люди.
Але мене турбує питання
Чому ми часто вживаємо заходів без будь-яких цінностей в основі? Чому ми керуємося лише бажанням догодити іншим, не спираючись на наші цінності?
Деякі з вас, напевно, не хочуть говорити про це відкрито, і я це розумію, тому що кожен має право діяти за своїми правилами.
Наші цінності – це ми. Тільки діючи відповідно до того, у що ми віримо, ми заслуговуємо довіри. А в бізнесі і в стосунках з іншими людьми довіра є ключовим елементом, а може бути, навіть найважливішим.
Для тих, хто не думає про справжні цінності, у мене склалося враження, що найголовніше це – подобатись всім і використовувати це для заробляння все більших і більших грошей.
Осмілюсь сказати – Ви обрали неправильний напрямок. Постійно прикидаючись кимось іншим, ми повинні розуміти, що рано чи пізно правда про нас самих і про наші наміри відкриється світові, і тоді вже занадто пізно рятувати імідж. І занадто дорого.
Я розумію, що не у всіх повинна бути потреба в допомозі, і в цьому немає абсолютно нічого поганого.
Для всіх нас (підприємців) головна мета ведення бізнесу – заробляти гроші. Але заробляти гроші тільки для того, щоб купити ще одну машину, ще один будинок, ще одну яхту, ще одну поїздку на край світу? Я це не засуджую, але водночас визнаю, що не розумію цього. Зрештою, своїм бізнесом ми змінюємо світ, нашу реальність, наше оточення. Можливо, цьому світу потрібно щось за це віддати, тому що світ не має необмежених ресурсів, і його легко зіпсувати. Можливо, варто використовувати хоча б частину зібраних ресурсів для підтримки інших? Я вважаю, що так робити варто!
Для кожного з нас корпоративна соціальна відповідальність бізнесу – це щось зовсім інше. Кожен з нас трохи відрізняється, і ми керуємося в житті різними цінностями та різними цілями, яких хочемо досягти. Кожен з нас пройшов свій шлях, у кожного свій життєвий і діловий досвід.
Я створив компанію Pajmon CPT, тому що відчував, що цей бізнес має для мене цінність. Реальна вартість вимірюється не тільки грошима. Я створив свою компанію в такій формі, тому що відчував, що це дасть мені можливість зробити не тільки достойний бізнес, а і дозволить мені бути ближче до людей, мати можливість дізнаватися про їх потреби, проблеми і своєю діяльністю допомагати їм знаходити себе в наших реаліях. Польських реаліях. Я прагну створити реальну бізнес-цінність для мене і моїх близьких, для моїх партнерів, для моїх співробітників (нинішніх і майбутніх). Я не можу допомогти всім на світі, звичайно хотілось би, але це лише мрія. Але деяким по-своєму я можу і хочу допомогти. Хоча з моїми співробітниками мене пов’язує службова залежність, але іноді мені здається, що вони для мене не просто співробітники, а (не знаю, чи хороше це слово) підопічні, їхні успіхи мене радують, а їхні проблеми мене турбують. Я розробив модель компанії, яку я наважуся назвати клаптиковою сім’єю. Незважаючи на те, що я наймаю сотні людей, у кожного з них є призначений опікун, який допомагає не тільки в професійних справах, тому що питання акліматизації в новій, часто зовсім незнайомій обстановці (часто в чужій культурі) – це не тільки професійні питання. Така система роботи для мене звична.
Наша компанія працює і розвивається вже багато років. Саме завдяки їй у мене є можливість розвивати свою внутрішню потребу допомагати й створювати цінність бізнесу. І я сподіваюся, що цей бізнес буде функціонувати ще багато-багато років.
Завдяки можливостям, які я розробив, завдяки роботі всієї команди, сьогодні я можу допомогти не тільки моїм співробітникам, яких я делегую в різні куточки світу, але і людям, не пов’язаним з компанією. Але це вже інша історія. Хто захоче дізнатися, той обов’язково знайде інформацію.
